Щороку в третю неділю травня по всій Україні проводяться заходи з вшанування пам’яті жертв політичних репресій, які загинули або постраждали внаслідок політичного терору комуністичного режиму. 2019 року цей день припадає на 19 травня.
З історії: 2 липня 1937 року Політбюро ЦК ВКП(б) ухвалило рішення № П51/94 «Про антирадянські елементи», на підставі якого партійним керівникам та начальникам НКВС на місцях було запропоновано взяти на облік «антирадянські елементи», причому найбільш ворожі з останніх підлягали негайному арештові та розстрілу «в порядку адміністративного проведення їхніх справ через трійки», а решту слід було «переписати та вислати в райони за вказівкою НКВС».
30 липня 1937 року було видано Наказ НКВС СРСР № 00447 (вступив в дію 5 серпня), який визначав спрямованість, механізм та кількісні показники цього процесу і фактично поклав початок масовим репресіям.
Розпочалася чітко спланована та організована операція. Органи внутрішніх справ перебрали на себе право позасудової діяльності. Райвідділи та міськвідділи НКВС за заздалегідь складеними списками заарештували тисячі людей, а "трійки" заочно виносили їм вироки про розстріл або довготермінові строки ув’язнення.
Під репресії в Україні потрапили представники органів влади, внутрішніх справ, військовослужбовці, керівники підприємств, установ та організацій, інтелігенція, селяни – всі, в кому сталінський режим вбачав загрозу своєму існуванню.
Наявні в архівах і вже розсекречені документи наочно доводять особисту роль Сталіна, його найближчого оточення та керівництва НКВС у розв’язуванні безпрецедентного за масштабами терору. Вже до середини листопада 1938 року суду було винесено майже 700 тисяч смертних вироків, які виконувалися негайно. Більше 1,7 млн. людей було відправлено в табори.
Згідно з розсекречених архівів і документів СБУ, в Україні у 1935-1951 роках жертвами розкуркулення стали понад майже 3 млн. людей. 1936 року було заарештовано 15.717 осіб, 1937 – 159.537, 1938 – 106096, 1939 – 11.744. Близько 16,5 тис. чоловік було розстріляно 1937 року.
Голодомор, ГУЛАГ, Великий терор – це такі ж трагічні символи ХХ століття, як Освенцім та Хіросіма. Пам’ять про ці віхи історії має бути для нас пересторогою.
Практика застосування методів політичного терору є звичною для деяких правлячих режимів і нині. Так, на загарбаних Російською Федерацією українських територіях проводяться репресії проти українців, кримських татар, усіх, хто вважає Україну своєю Батьківщиною. Багато людей зникли безвісті. Піддаються фізичним і моральним тортурам захоплені бойовиками українські військовослужбовці, добровольці, волонтери.
Ми не маємо права забувати, яку страшну трагедію довелось пережити нашому багатостраждальному українському народові на шляху до незалежності.
Пам’ятаючи минуле ми творимо майбутнє.
Вічна пам'ять загиблим. Вічна слава тим героям, які живуть поруч з нами.