опубліковано 28.08.2015 р. у 16-му випуску
Україна відзначає 24-ту річницю Незалежності
Інтерв’ю Надзвичайного та Повноважного Посла України в Словаччині О.О.Гаваші
Шановний пане Посол, 24 серпня Україна відзначає 24 річницю Дня Незалежності. Це велике державне свято, яке відзначається всіма на особливому піднесенні, зі щемінням у серці. Які емоції це свято викликає у Вас?
Дякую за гарне питання. Щоправда, Ви змусили мене замислитися й заглянути у минуле. Дійсно, зі щемінням у серці, з гордістю за свою країну ми завжди відзначали це свято. Була віра в гарне майбутнє України, в її процвітання та наше благополуччя в ній. У нас була мета – досягти євростандартів життя та отримати вступний квиток у Євросоюз.
В минулому році все різко змінилося для всіх нас. Ми вже живемо, так би мовити, в іншій реальності.
Реалії сьогодення є такими, що Росія понад рік тому анексувала український Крим і здійснює збройну агресію на сході України. По суті, триває неоголошена війна, яку чомусь назвали гібридною, але, як на мене, це справжня війна. У результаті на сьогоднішній день, за даними щомісячного звіту ООН з координації гуманітарної діяльності, у зоні конфлікту на сході України, починаючи з середини квітня 2014 р. по 27-е липня 2015 р., були вбиті принаймні 6832 людини (як військових, так і цивільних осіб, тобто мирного населення) і 17 087 отримали поранення, 846 осіб пропали безвісті, 172 людини перебувають у полоні. Поряд з цим - понад мільйон внутрішніх біженців.
Це велика трагедія Українського народу. Ми втрачаємо наших людей на нашій землі.
Тож сьогодні на серці важко. Практично кожну українську сім’ю у тій чи іншій мірі це болісно торкнулося.
Однак, ми не здаємося і ніколи не здамося. Ми розуміємо, що без Батьківщини і нас нема. У нашому арсеналі боротьби - і слово, і зброя, на нашому боці - увесь цивілізований світ. Ми намагаємося політико-дипломатичним шляхом врегулювати відносини з агресором, про що свідчать досягнуті Мінські домовленості та переговорний процес Нормандської четвірки. Разом з тим, Україна озброюється і, у разі необхідності, готова дати гідну відсіч ворогу. Якщо ми не чинили б опір, хто знає, на чиїй землі сьогодні були б російські агресори.
Агресор консолідував наше суспільство. Сьогодні схід України, який вважався колись проросійським, виходить масово на мітинги з українськими прапорами і категорично відкидає ідею Путіна щодо т.зв. „русского мира”. Донбас не прагне стати частиною Росії, - навпаки бачить своє майбутнє лише в єдиній Україні. Це, безумовно, стало несподіванкою для агресора. Як і те, що увесь світ засудив його дії та запровадив санкції.
Нині протистояння України і Росії триває. І далі гинуть українські та російські сини. Це страшно та дико. Прикметним є й те, що дедалі більше росіян засуджують війну, організовують акції протесту, адже пересічні росіяни також несуть на собі тягар цієї безглуздої війни.
Яку, на Вашу думку, Росія переслідує мету?
Якщо коротко – це, очевидно, намагання реанімувати російську імперію, що, загалом, підтримується більшістю росіян, яким щодня російська пропаганда промиває мозки.
Сьогодні в Європі вже зрозуміли, що якщо не зупинити Росію в Україні, вона далі завойовуватиме Європу. Країни Балтії та Східної Європи вживають відповідних превентивних заходів, переглянули, зокрема, свою оборонну політику, нарощують міць. І це правильно. Як кажуть у нас – дружба дружбою, а порох у порохівниці має бути сухим.
Війна, яка триває, які внесла корективи у стратегічний курс України?
Жодних. У нас ще у 1993 році був схвалений зовнішньополітичний курс на євроінтеграцію. Ми його дотримуємося й понині. От тільки темпи руху прискорилися. Як я уже зазначив, Росія своєю агресією консолідувала наше суспільство і колишні прихильники зближення з РФ тепер виступають за євроінтеграцію. Рік тому ми підписали з Євросоюзом Угоду про асоціацію. На сьогоднішній день 21 країна-член ЄС виконала відповідні внутрішньодержавні процедури для набуття нею чинності. До речі, Словаччина – серед найперших.
Економічна частина Угоди, а саме – створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС - набуде чинності з 1 січня 2016 року, наразі Євросоюз запровадив ще в минулому році для України преференційний режим, який є чинним до кінця поточного року.
Знаю, що для пересічних українців євроінтеграція України пов’язана також і з очікуваннями безвізового режиму. Які тут перспективи? Чи не вважаєте Ви, що безвізовий режим збільшить потік біженців з України, а сьогодні це вкрай чутливе питання для всіх без виключення країн Євросоюзу.
На сьогодні ключовим завданням відносин України з Європейським Союзом є забезпечення запровадження з боку ЄС безвізового режиму для українців. В Україні так часто анонсувалось запровадження безвізового режиму з ЄС, що складається враження якоїсь безкінечності цього процесу. Але насправді це велика кропітка робота, яка крок за кроком приближає нас до поставленої мети.
Задля цього українською стороною здійснено належну роботу. А саме: розпочато видачу біометричних паспортів, прийнято комплекс нормативних документів, зокрема, в питаннях міграції, облаштування кордону, реформування правоохоронних органів, створення захисту персональних даних, у сфері боротьби з корупцією тощо. Україна зробила суттєві кроки на шляху приведення законодавства у відповідність до європейських стандартів.
До речі, ми в Посольстві також документуємо наших громадян біометричними паспортами. Так, з червня 2015 р. Посольством України в Словацькій Республіці проведено налаштування обладнання для зняття біометричних даних у заявників, які подають клопотання для оформлення закордонних паспортів. Тепер громадяни України документуються паспортами нового зразка з вмонтованим чіпом з біометричними даними. Слід зазначити, що паспортні питання є найбільш чутливими для наших співвітчизників. Так, з червня консульським відділом Посольства прийнято понад 100 заяв на оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Більша половина клопотань задоволена і наші громадяни отримали біометричні паспорти.
Все це уможливлює перехід України до запровадження безвізового режиму з боку ЄС. За всіма ознаками, своє „домашнє завдання” ми завершимо в поточному році і, якщо єврочиновники не матимуть до нас жодних претензій, у наступному році буде запроваджено безвізовий режим. Було б знаковим, якщо б 25 річницю Дня Незалежності України ми відзначали з безвізовим режимом між Україною та Євросоюзом.
Слід зазначити, що у травні 2005 р., рівно 10 років тому, Україна в односторонньому порядку скасувала візові вимоги для громадян Європейського Союзу, вважаючи такий крок проявом доброї волі і сигналом Європейському Союзу щодо готовності розвивати наші відносини. А сьогодні все ще візові відносини будуються на принципі асиметричності.
Щодо другої частина запитання, то не можу сказати, що у непростий період для України за останні півтора роки потік мігрантів з України у Європу значно збільшився. Загальна міграція людей, в тому числі і в середині Європи, досягнула свого піку, і це я не пов’язую з подіями в Україні. Візовий режим не є тим стримуючим фактором. Наприклад, на цей час Посольством проводяться заходи з підготовки до підписання Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом СР про спільний контроль кордону, що, на мою думку, окрім зміцнення стосунків між двома країнами, надасть можливість посилити якість роботи контрольних служб.
Пане Посол, у цьому контексті чи бачите Ви упереджене ставлення у Словаччині до українців, наприклад, у наданні шенгенської візи?
В цілому ми задоволені вирішенням цих питань Словаччиною. Посольство України в СР на постійній основі проводить моніторинг стану виконання словацькою стороною положень Угоди між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз.
Можна відзначити суттєвий прогрес, що намітився в оформленні шенгенських віз громадянам України консульськими установами СР в Україні, особливо це стосується видачі багаторазових віз, терміном дії від 2 до 5 років.
Так, за офіційною статистикою МЗС ЄП СР консульськими установами Словаччини в Україні у 1 півріччі ц.р. було оформлено українським громадянам 23557 шенгенських віз, з яких багаторазових віз - 16688 та з них 3220 віз – терміном дії від 2 до 5 років. При цьому 7937 віз оформлено безкоштовно.
Для порівняння - у 2014 р. було оформлено 49190 шенгенських віз, з яких багаторазових віз - 35375 та з них 7725 віз – терміном дії від 2 до 5 років. 23880 віз було оформлено безкоштовно.
Протягом 2014 р. кількість відмов при оформленні громадянам України шенгенських віз була на рівні 0,9%, у 1 півріччі 2015 р. – відмовлено 406 громадянам в оформленні віз, що становить 1,72%.
Хочу наголосити, що в цілому словацька сторона дотримується положень Угоди між Україною та ЄС про спрощення оформлення віз, посідаючи одне з останніх місць серед країн Шенгенського простору щодо відмов в оформлені віз українцям, та надає всебічне сприяння при оформленні віз громадянам України, які беруть участь у гуманітарних проектах.
Пане Посол, як війна позначається на рівні життя українців, на економіці України?
Через окупацію частини Донбасу і Криму в чистому вигляді втрати складають біля 17% ВВП. Крім того, втрачено традиційні канали і ринки збуту в Росії і Криму, а також суттєво зменшилося і транспортне сполучення - в грудні 2014 р. Росія скасувала всі поїзди в українському напрямку.
Життя спонукало нас більше переорієнтовуватися на інші ринки збуту, насамперед, зросла частка експорту в країни Європи - з 26,6% до 31,5%. Україна змогла компенсувати падіння експорту на російський ринок більше ніж на 50%, у тому числі і в залежних від експорту в Росію агропромисловій галузі та металургії. Це стало можливим після оперативного переорієнтування експорту сільськогосподарської та металургійної продукції на ринки інших держав, у тому числі ринки ЄС і Китаю. При тому, що в 2014 р. була зупинена діяльність семи металургійних підприємств, зростання експорту продукції цієї галузі до країн ЄС склав 21%.
Стан економіки змусив вдаватися до режиму економії, до скорочення бюджетних видатків на держслужбу, у тому числі і дипломатичну. Але однієї економії коштів за ситуації, коли щодня витрачається як мінімум 1 млн. доларів на війну, недостатньо. Тож Уряд України робить значні зовнішні запозичення, частина яких йде на обслуговування боргів попередньої влади. Крім того, ми отримуємо цільову фінансову допомогу США та Євросоюзу і його інституцій в основному для зміцнення обороноздатності України та реформування всіх сфер життя.
Чи вбачаєте Ви для себе щось цікаве у Словаччині?
Безумовно! Упродовж останніх двох років ми ретельно вивчали довід Словаччини у всіх сферах та інформували про основні аспекти державні структури України, як власне і інші дипустанови в країнах ЄС. Відповідно до проведеного українськими фахівцями аналізу європейської практики, зроблено висновок, що у Словаччини з-поміж інших країн найкращий досвід у сфері енергоефективності та податковій і митній сферах. Цікавим та корисним є Ваш досвід у сфері самоврядування, але тут ми за основу братимемо польський з врахуванням Вашого.
І це не декларації. На цьому напрямі ведеться практична реформа. Ваші експерти є радниками нашого Президента та Прем’єр-міністра, упродовж року проведено цілу низку консультацій експертів за вказаними напрямами. На особливу увагу заслуговує те, що словаки дійсно прагнуть нам допомогти буквально в усьому.
Ви Посол України в Словаччині вже п’ять років. Це майже чверть новітньої історії України та Словаччини. На Ваших очах та за Вашої безпосередньої участі і сприяння розвивались українсько-словацькі відносини. Які Ваші досягнення у цій сфері, що Ви хотіли б змінити чи покращити?
Насамперед, я щиро полюбив Словаччину. На сьогодні у мене гарні як ділові, так і дружні контакти в органах Вашої влади, серед політологічних/експертних кіл, в діловому, інформаційному та громадському середовищі та, звичайно, в середовищі української національної меншини, що дозволяє швидко та якісно вирішувати всі актуальні питання.
Сьогодні із задоволенням можу констатувати, що упродовж 2014-2015 рр. відносини між Україною та Словаччиною вийшли на якісно новий рівень, чому сприяв активний політичний діалог, який набув конструктивного та довірливого характеру. І це особливо важливо з огляду на ситуацію, в якій опинилася Україна через російську агресію. Словаччина послідовно надає нам дієву політичну підтримку на міжнародній арені, нерідко виступаючи в ролі нашого адвоката, як це, наприклад, було під час травневого Ризького саміту „Східного партнерства”.
Для України в минулому році, як і цьогоріч, критично важливим було вирішити питання енергозабезпечення своєї країни та забезпечення безперебійних поставок газу в Європу. Це питання має, насамперед, політичну складову. І саме завдяки політичній волі Уряду СР 2 вересня 2014 р. було введено в експлуатацію газогін Вояни-Ужгород, який транспортує європейський газ в Україну.
До цього Росія, по суті, мала монополію на нашому газовому ринку. Важкою артилерією та припиненням поставок взимку газу агресор очікував захопити нас, зламати наш дух.
Але ми вистояли. І в цьому також лепта Словаччини.
Це той приклад, про який я, як Посол, завжди пам’ятатиму, бо був причетний до переговорного процесу щодо реверсу газу.
У пам’яті також назавжди залишиться той факт, що Словаччина одна з перших ратифікувала Угоду про асоціацію.
Це такі основні, найбільші віхи. Упродовж останніх років представлення та забезпечення інтересів України в Словаччині можна також назвати такі досягнення, як запровадження малого прикордонного руху, який значно полегшив переміщення осіб через українсько-словацький кордон, зблизив не одну родину.
Досягненнями дипустанови вважаю налагодження постійного та активного діалогу між Україною та СР у політичній сфері на всіх рівнях конституційної влади сторін; підтримка української сторони на рівні міжнародних інституцій; сприяння та допомога словацької сторони в процесі європейської інтеграції нашої країни, що триває вже майже десять років з часу підписання відповідного меморандуму на рівні зовнішньополітичних відомств двох країн; активна заангажованість та допомога словацької сторони в процесах реалізації реформ в Україні; активна гуманітарна допомога з боку СР; співпраця та готовність поділитися досвідом на двосторонній та багатосторонній основі у сфері освіти та науки, законотворчій діяльності, практичному досвіді у військовій сфері; укладення Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом СР про академічне взаємне визнання і еквівалентність документів про освіту, виданих в Україні та Словацькій Республіці, яка є першою такого виду договірним документом, підписаним Україною з країною-членом Євросоюзу; взаємодія та постійний діалог зі Словацьким агентством сприяння торгівлі та інвестиціям „SARIO”, створення Словацько-Української торгової палати тощо.
Користуючись нагодою, хотів би висловити вдячність словацькій стороні за надану гуманітарну допомогу. Якщо коротко, то за весь період з 2014 р. по липень 2015 р. СР надала гуманітарну допомогу Україні на суму більше 2,7 млн. євро, що включає допомогу по різним напрямкам. Окрім того, на запрошення Голови Національної Ради СР П.Пеллеґріні у березні-квітні ц.р. в санаторії Національної Ради Словаччини „Častá – Papiernička” перебували на відпочинку 87 дітей із зони проведення АТО Луганської області. Цей проект реалізовувався в рамках надання Україні гуманітарної допомоги з боку СР. Хочу наголосити також, що у жовтні ц.р. на запрошення Голови Національної Ради СР П.Пеллеґріні до Словаччини із Донецької області на відпочинок має прибути 100 дітей.
Під час офіційного візиту в Україну 20-21 травня 2015 р. Президент СР А.Кіска передав сертифікат на отримання допомоги від словацької сторони дитячому онкологічному центру на суму 15 тис. євро. Всього Президент Словаччини передав Україні допомогу на суму в 100 тис. євро.
У рамках надання Урядом СР гуманітарної допомоги Україні, 14 серпня 2015 р. до готелю „Граніт” в рекреаційній місцевості „Зeмплинська Ширава” прибула вже п’ята група у складі 19 осіб - учасників АТО, поранених українських військових та волонтерів.
29 серпня ц.р. відзначатиметься 71-а річниця Словацького національного повстання, хотів би привітати керівництво держави та увесь Словацький народ з цим Національним святом Словацької Республіки. Хочу щиро побажати, насамперед, миру та процвітання Вашій мальовничій країні, а по справжньому гарному Словацькому народу – доброту та всіляких гараздів.
Хай Вам всім щастить!
Редакція газети «Нове життя»
дякує за розмову.