Саме 22 січня 1919 року на площі перед Софією Київською відбулася подія, про яку мріяли покоління українських патріотів: на велелюдному зібранні було урочисто проголошено злуку Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки.

Виголошення соборницької ідеї стало могутнім виявом творчої енергії нації та прагнення до етнічної і територіальної єдності. Ті пам’ятні історичні події сформували підґрунтя для відродження незалежної демократичної України та утвердження національної ідеї.

Об’єднання українських земель відбулося з ініціативи і власної волі українців. Акт Злуки 1919 року заперечує тези сучасної російської пропаганди про те, що єдність України це результат політики Леніна чи Сталіна.

Перші масштабні відзначення свята Соборності відбулися на території сучасного Закарпаття 22 січня 1939 року. Закарпатці нагадали про волю українців, висловлену на з’їзді Всенародних зборів у Хусті 21 січня 1919 року про приєднання Закарпаття до Української Народної Республіки. Маніфестація 1939 року була найбільшою демонстрацією українців за 20 років перебування у складі Чехословаччини. В ній взяли участь понад 30 тисяч осіб, що з’їхались до столиці Карпатської України.

У переддень 71-oї річниці проголошення Акту Злуки, 21 січня 1990 року, в Україні відбувся “Живий ланцюг” як символ єдності східних і західних земель України.

Сучасні події на Донбасі, в Криму, Керченській протоці та Азовському морі для українців є продовженням столітньої боротьби за державну незалежність. Українські військові, так само, як і їхні попередники 100 років тому, відстоюють цілісність нашої держави.

Ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети — побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки. Плекаймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності, повсякчас пам’ятаючи про незліченні жертви, принесені на вівтар незалежності, соборності, державності!