Президент Словаччини разом з представниками дипломатичних представництв і ветеранських організацій поклали вінки до пам’ятника радянським воїнам.

Тисячі українців у складі радянської армії брали участь у звільнені Словаччини від нацистів, під час боїв проявляли мужність і відвагу.

За значний внесок у звільнення Словацької Республіки від нацистів два українські ветерани ІІ Світової війни Селіфо́нов Іва́н Іва́нович та Адамович Бронислав Сергійович 8 травня 2017 року нагороджені Президентом СР “Орденом Подвійного білого хреста”.

У зв’язку із станом здоров’я українські ветерани не змогли взяти участь у заході, тому нагороди з рук Президента Словаччини отримав Надзвичайний і Повноважний Посол України в Словацькій Республіці Юрій Мушка.

Селіфо́нов Іва́н Іва́нович льотчик-винищувач, учасник Другої світової війни, генерал-майор авіації, Герой Радянського Союзу (1945).

Народився 23 грудня 1922 року в селі Березовка (тепер Жиздринський район Калузької області) в селянській родині. Росіянин.

Військовий льотчик, який за роки війни здійснив 300 бойових вильотів, з них: 110 – на розвідку військ і аеродромів ворога, 97 – на прикриття наземних військ і комунікацій, 86 – на супроводження штурмовиків і бомбардувальників, 7 – на штурм військ ворога. Провів 32 повітряних бої, в яких збив особисто 6 та в складі групи 3 літаки супротивника.

Брав участь у Ворошиловградській наступальній операції, в боях по розширенню Сандомирського плацдарму, в Нижньо-Сілезькій, Берлінській і Празькій операціях.

Після війни продовжив військову службу у ВПС СРСР. Після звільнення в запас працював в НДІ Міністерства комунального господарства Української РСР.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 року удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі “Золота Зірка” (№ 7899).

Також нагороджений орденами Червоного Прапора, Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступенів, двома орденами Червоної Зірки, українським орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня й медалями.

Нині на пенсії. Проживає в Києві.

Адамович Бронислав Сергійович

Народився 19 квітня 1927 року у місті Синельникове на Дніпропетровщині. Початок війни припав на його дитинство.  Війна настигла його у місті Запоріжжі 14 річним підлітком. У віці 15 років потрапив у  концтабір та невдовзі здійснив звідти побіг. У 15 років вступив до лав Червоної армії. Почав воювати піхотинцем, був бронебійником, а згодом – командиром танка.

За подвиги, мужність у бою, проявлені на фронті, сержанта Адамовича Б.С. було нагороджено двома орденами Слави, орденом Вітчизняної війни, Червоної Зірки, багатьма медалями.

Адамович Б.С брав участь у битві за Берлін та звільняв Чехословаччину. Після війни переїхав жити до Києва. Працював у редакції газети “Зірка”, вчився заочно в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, там же закінчив аспірантуру, захистив дисертацію.

Доктор педагогічних наук.

Нині на пенсії. Проживає в Києві. 

Слава українським ветеранам! Слава Україні!