1 вересня Словаччина відзначає своє національне свято – День конституції. Для нас це вагомий привід ще раз звернути увагу на цю маленьку, але досить успішну європейську державу. Словаччина і Україна – майже однолітки, в обох країн є спільне комуністичне минуле, але, на жаль, європейське сьогодення Словаччини є тільки бажаним майбутнім для України.

Що може використати для себе Україна з успішного словацького досвіду? Саме про це наша розмова з директором регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в м. Ужгород, заступником голови представництва Міжнародної дипломатичної місії народної дипломатії «Європейська Україна» в Закарпатській області, радником голови Закарпатської обласної державної адміністрації з питань міжнародних відносин та європейської інтеграції, заслуженим діячем науки і техніки України Світланою Мітряєвою (на фото).

Світлано Іванівно, ви часто відзначаєте шлях словацької

інтеграції до ЄС як приклад для України. На чому ґрунтується така позиція?

— Справді, я вважаю, що для зменшення ризику запровадження невдалих моделей трансформації важливо використовувати досвід країн, в першу чергу центральноєвропейських, які мають з Україною спільні історико-культурні й соціально-політичні ознаки. Такою нашою сусідкою, вартою наслідування, є Словаччина, яка, за оцінками європейських експертів, визнана однією з найуспішніших нових членів ЄС.

Нині, через 20 років після падіння комуністичного режиму та здобуття державної незалежності, Словаччина є країною зі стабільними демократичними інститутами, функціонуючою судовою системою та однією з найбільш процвітаючих економік у рамках ЄС. Це країна з невеликим, відкритим і орієнтованим на експорт господарством, яке багато в чому залежить від зовнішньоекономічних процесів. Якщо поглянути на Словаччину зразка 1997 року і згадати про те, що тодішній державний секретар США Мадлен Олбрайт назвала її «чорною дірою в серці Європи», а відтак порівняти її з країною, якою Словаччина стала сьогодні, то можна побачити зовсім різні держави з діаметрально протилежним економічним та міжнародним статусом.

Упродовж перших років членства в ЄС країна подвоїла свою економіку, підвищила власний авторитет як члена ЄС та НАТО. А як член Єврозони, Словаччина має безпосередній вплив на найважливіші рішення в ЄС. Врешті-решт, трансформаційні процеси в Словаччині впродовж останніх двох десятиліть – це історія успіху, яка сьогодні слугує натхненником для багатьох країн, які все ще перебувають на шляху демократичного транзиту, в тому числі й для України, яка наразі зупиниться на стадії інституалізації демократії.

Тобто ви дотримуєтесь думки, що реформи та інтеграція — два боки однієї медалі?

— Безперечно. З огляду на пройдений Словаччиною шлях до євроінтеграції, який відбувався паралельно із внутрішнім «оновленням» держави, з впевненістю можна говорити про те, що такий сценарій певною мірою може бути придатним для адаптації і в Україні, яка вже ратифікувала ряд європейських документів та готується до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. На нашому кордоні ми маємо унікальний приклад того, як досягти іміджу сталості та передбачуваності держави, що є одним з найважливіших показників довіри для спільноти ЄС.

Приємно, що шлях європейської інтеграції вже став для України не лише пріоритетом зовнішньої політики, а й рушійною силою внутрішніх перетворень і реформ, складовою національної ідеї, про що йдеться в останньому Посланні Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2013 році». Такий курс нашої держави є наслідком зміни ментальності громадян, їх готовності переймати зразки політичної поведінки, прагненням бачити свою державу в єдиній Європі. Врешті-решт, для України такі трансформації є життєвою необхідністю, втіленням її прагнення досягти високих стандартів добробуту і громадянського суспільства, правової держави та соціально орієнтованої ринкової економіки.

 

Світлано Іванівно, чи відбувається рух у зворотному напрямку? Якою нині є ситуація у двосторонніх відносинах та ставленні Словаччини до української інтеграції в ЄС?

— Істотне покращення двосторонніх відносин між Україною і Словаччиною відбулося наприкінці 1990-х – на початку 2000-х рр., що пояснюється зміною політичного ландшафту в Братиславі. Починаючи з жовтня 2001 р., в процесі формування своєї зовнішньої політики ця країна керувалася «Стратегією розвитку відносин з Україною», в якій було визначено, що національним інте­ресам Словаччини відповідає максимальне наближення Києва до європейських структур. Це, насамперед, пояснюється фактором спільного кордону, газової залежності від російських енергоносіїв, що транспортуються через територію України.

Двосторонні відносини отримали новий імпульс у зв’язку з започаткуванням реалізації програми ЄС «Східне партнерство». Зокрема, під час зустрічей міністрів закордонних справ України та Словацької Республіки, що відбулися у першій половині 2010 р., було досягнуто домовленості про надання словацько-українській співпраці пріоритетного статусу в період головування Словаччини у Вишеградській групі в 2010—2011 рр. Навіть незважаючи на повторне формування лівоцентристського уряду Р.Фіцо навесні 2012 р., Словаччина не лише не відмовилася від зовнішньополітичної місії поширення демократичних цінностей у країнах Західних Балкан та Східної Європи, яка була започаткована ще у 1998—2006 рр. правоцентристськими коаліціями, але й додала до своєї проєвропейської політики реалізму, технократичного характеру.

Нині Словаччина — одна з країн — членів ЄС, яка підтримує підписання Угоди про асоціацію України з ЄС на саміті Східного партнерства у Вільнюсі восени 2013 р., що було продемонстровано також і під час зустрічі президентів Словаччини та Польщі І.Гашпаровича та Б.Коморовського з Президентом України В.Януковичем у м.Вісла. Саме такий формат відносин між Україною та ЄС допоможе якнайскоріше адаптувати дотримання європейських демократичних стандартів в Україні.

Сьогодні порядок денний словацько-українських відносин формуються у контексті налаштованості Словаччини активно підтримувати інтеграційні та модернізаційні наміри свого найбільшого сусіда – України – та позиціонування Києва як важливого елемента загальноєвропейської безпеки й стабільності. Окрім того, Братислава заявила про готовність вести інтенсивний діалог одночасно з представниками української влади та громадянського суспільства як на двосторонньому рівні, так і в рамках формату Вишеградської групи. Адже саме у Братиславі розміщено секретаріат Вишеградської четвірки та Вишеградський фонд, що, в тому числі, обумовлює найбільшу громадську підтримку так званої вишеградської ідеї, бренду, центральноєвропейського духу саме серед словацького суспільства. Ця країна також робить найбільший фінансовий внесок у розрахунку на душу населення до Вишеградського фонду.

Експерти вважають, що Словаччина може відігравати визначальну роль у підвищенні економічної ефективності активізації Вишеградської групи, залучивши до членства в ній сусідню Австрію, яка може співфінансувати проекти «Східного партнерства», зокрема за участі України, а також лобіювати в структурах ЄС більш прихильне ставлення до східноєвропейських держав, позаяк президент І.Гашпарович у контексті останніх офіційних заяв виявив безумовну підтримку ідеї підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Що, на вашу думку, сприяє такому розвитку подій?

— Оптимізації відносин між Україною та Словаччиною сприяє зростання зацікавленості Братислави у створенні зони вільної торгівлі між Києвом та ЄС, функціонування якої забезпечить збільшення обсягів зовнішньої торгівлі товарами та послугами (у першу чергу, в сфері транспорту та логістики). До того ж необхідно зазначити, що економічна частина Угоди про асоціацію, власне угода про ЗВТ, набуває чинності одразу після її підписання, на відміну від політичної частини, яка набуває чинності після ратифікації її всіма країнами — членами ЄС. До періоду, коли мають бути введені в експлуатацію нові енергоблоки атомної електростанції у м.Моховце, Словаччина зазнаватиме дефіциту електроенергії власного виробництва. З огляду на це виробництво будь-яких енергоємних товарів для словацьких підприємств в Україні може виявитися взаємовигідною формою співробітництва у промисловій сфері.

Великий потенціал для співробітництва між Україною і Словаччиною має також співпраця в галузі енергетичної безпеки, що зумовлено негативним досвідом російсько-українського газового конфлікту 2009 року. Упродовж останніх років Братислава налагодила реверсні поставки газу із Чехії, Австрії, Угорщини, і цими можливостями у 2013 р. прагне скористатися Україна, що, в свою чергу, викликає опір російського «Газпрому».

Налагодженню міжнародного співробітництва між Києвом і Братиславою сприяють і спільні партнерські проекти між неурядовими організаціями, як, наприклад, «Національний конвент України щодо ЄС: діалог громади, влади та бізнесу», що спирався на успішний досвід Словаччини в реалізації власних форумів відносно ЄС. Позитивної оцінки заслуговує діяльність Центру передачі інтеграційного та трансформаційного досвіду, створеного у 2010 р. при МЗС Словаччини, який сприяв проведенню стажувань представників України в міністерствах та відомствах Словацької Республіки.

Ви згадали «Національний конвент України щодо ЄС». Розкажіть детальніше про його особливості.

— В умовах, коли значна частина українського суспільства підтримує вступ України в ЄС і готова користуватися вигодами від членства в ЄС, особливого значення набуває процес ознайомлення суспільства і усвідомлення прописної істини, що прав без обов’язків не буває. Саме на це і спрямована діяльність багатьох організацій, насамперед експертних, у Словаччині та Україні, взаємодія яких сприяє поглибленню партнерства між нашими країнами і народами. Прикладом такої ефективної співпраці може слугувати діяльність Словацької асоціації зовнішньої політики (м.Братислава) та її регіонального відділення в м.Пряшів і Національного інституту стратегічних досліджень (м. Київ) та його регіонального філіалу в Ужгороді з реалізації спільного проекту «Національний конвент України щодо ЄС», реалізація якого триває вже декілька років.

Український досвід конвенту якраз і спирається на успішний досвід Словаччини, Сербії, Боснії та Герцеговини в реалізації власних національних конвентів щодо ЄС. Наприклад, у Словаччині ідея створення національного конвенту виникла в 2000 році. З метою вироблення національної позиції щодо Конституції ЄС була створена платформа для проведення національної експертної дискусії. За її результатами конвент перетворився на своєрідний майданчик для обговорення важливих питань європейської інтеграції, що було підтримано урядом СР.

Національний конвент України щодо ЄС якраз і покликаний стати такою платформою для дискусії з питань підвищення можливостей країни в реалізації її євроінтеграційної стратегії. У роботі конвенту представлені всі ключові сегменти суспільства — виконавча і законодавча влада, приватний сектор, громадські організації, органи місцевого самоврядування, ЗМІ, студентство та молодь, інші верстви населення. Іншими словами, конвент — це унікальна можливість інституціоналізувати постійні тематичні структуровані дебати між представниками органів влади, політиками, експертами та громадськістю. Проект отримав офіційну підтримку Кабінету Міністрів України, Адміністрації Президента України та Міністерства закордонних справ України.

Результатом реалізації проекту в Україні, засідання робочих груп якого проходили як в Києві, так і в регіонах (у т.ч. і в Закарпатській області), стали політичні рекомендації, підготовлені робочими групами цього проекту для представників законодавчої та виконавчої влади України, які відповідають за підготовку Договору про асоціацію України і ЄС, парафування тексту якого відбулося в 2012 році, а на підписання Україна очікує в листопаді 2013-го.

Розмовляв
Іван СІДУН.

Адреса посилання: http://uz.niss.gov.ua/articles/506/,   http://www.nz.uz.ua/news/slovachchina-demonstruie-ukrayini-ievropeyskiy-postup